УКР РУС

Сімейне право

 
Які умови визнання шлюбу недійсним? Вікторія Степаненко, м.Бориспіль
Недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка є недієздатною або яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі. Також недійсним буде і шлюб між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою.
Якщо шлюб зареєстровано з особою, яка вже перебуває у шлюбі, то в разі припинення попереднього шлюбу до анулювання актового запису щодо повторного шлюбу повторний шлюб стає дійсним з моменту припинення попереднього шлюбу.
Актовий запис про шлюб анулюється незалежно від смерті осіб, з якими було зареєстровано шлюб, а також розірвання шлюбу.
В судовому порядку шлюб визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка. При цьому потрібно мати на увазі, що згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і ( або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства.
Також шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності, тобто якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя.
Суд також може визнати шлюб недійсним, якщо він був зареєстрований: між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною з порушенням встановлених вимог; між двоюрідними братом та сестрою, між тіткою, дядьком та племінником, племінницею; з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків; з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано права на шлюб.
При розгляді справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення.
Право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв'язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, визнаної недієздатною, або особи, дієздатність якої обмежена.
Розірвання шлюбу, смерть дружини або чоловіка не є перешкодою для визнання шлюбу недійсним.
Якщо шлюб розірвано за рішенням суду, позов про визнання його недійсним може бути пред'явлено лише після скасування рішення суду про розірвання шлюбу.
Недійсний шлюб не є підставою для виникнення у осіб, між якими він був зареєстрований, прав та обов'язків подружжя, а також прав та обов'язків, встановлених для подружжя іншими законами України. Якщо протягом недійсного шлюбу особи набули майно, воно вважається належним їм на праві спільної часткової власності. Особа, яка поселилася у житлове приміщення іншої особи у зв'язку з реєстрацією з нею недійсного шлюбу, не набула права на проживання у ньому і може бути виселена.
Але, якщо особа не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, вона має право: на поділ майна, набутого у недійсному шлюбі, як спільної сумісної власності подружжя; на проживання у житловому приміщенні, в яке вона поселилася у зв'язку з недійсним шлюбом , 3) на аліменти; 4) на прізвище, яке вона обрала при реєстрації шлюбу.
 
Скажіть, можливе в Україні сурогатне материнство? Як визначається питання батьків? Оксана Чиж, м. Запоріжжя
Сурогатне материнство це допоміжна репродуктивна технологія, при застосуванні якої жінка добровільно погоджується завагітніти з метою виносити і народити біологічно чужого їй дитину, яка буде потім відданий на виховання іншим особам - генетичним батькам. Вони і будуть юридично вважатися батьками даної дитини, незважаючи на те, що його виносила і народила сурогатна мати.
Тема сурогатного материнства одна з спірних проблем. Зарубіжні країни розрізняються в підходах до вирішення даного питання. Так, наприклад, у Франції, Німеччині, Австрії, Норвегії, Швеції, деяких штатах США (Арізона, Мічиган, Нью-Джерсі) сурогатне материнство заборонене взагалі.
Що стосується України, то відповідно до законодавства повнолітні жінка та / або чоловік мають право за медичними показаннями на лікувальні програми допоміжних репродуктивних технологій відповідно до статті 281 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 48 Основ законодавства України про охорону здоров'я застосування штучного запліднення та імплантації ембріона здійснюється згідно з умовами та порядком, встановленим федеральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я, за медичними показаннями повнолітньої жінки, з якою проводиться така дія, наявності письмової згоди подружжя, забезпечення анонімності донора та збереження лікарської таємниці.
Крім того, дане питання детально регулює Інструкція про порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я № 771 від 23.12.2008 р. Інструкція визначає порядок та умови застосування методик допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ).
Повнолітні жінка або чоловік, які мають право за медичними показаннями на лікувальні програм ДРТ, визначаються станом соматичного та психічного здоров'я, результатами гормонального та медико-генетичного обстеження, відсутністю протипоказань до виношування вагітності та народження дитини.
Фахівці, які надають медичну допомогу пацієнтам методами ДРТ, повинні інформувати їх про можливу неефективність спроб ДРТ (ненастання вагітності) та можливе виникнення ускладнень.
Сурогатною матір'ю може бути повнолітня дієздатна жінка за наявності власної здорової дитини, її добровільної письмово оформленої згоди, а також за відсутності медичних протипоказань.
Реєстрація народження дитини за допомогою ДРТ методом сурогатного материнства, здійснюється в установленому законодавством України порядку за наявності довідки про генетичну спорідненість батьків / батьків / з плодом.
Відповідно до статті 123 Сімейного кодексу України у разі народження жінкою дитини, зачатої в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, здійснених за письмовою згодою її чоловіка, він записується батьком дитини. У разі перенесення в організм іншої жінки ембріона людини, зачатого подружжям (чоловіком і жінкою) в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, батьками дитини є подружжя. Подружжя визнається батьками дитини, народженої дружиною після перенесення в її організм ембріона людини, зачатого її чоловіком та іншою жінкою в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій.
 
Я одружена, вагітна, не працюю. Ми з чоловіком проживаємо окремо. Розлучення він не дає. Грошей теж. Чи можу я без розірвання шлюбу змусити його забезпечувати мене і дитину? Марина Грібоєдова, Ульяновск
Згідно зі ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлений під час вагітності дружини і протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправне діяння, яке містить ознаки злочину щодо другого з подружжя або дитини. Зазначене обмеження стосується як чоловіка, так і дружини, включаючи випадки, коли дитина народилася мертвою або померла до досягнення нею одного року.
Разом з тим, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений протягом вагітності дружини, якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою, а також до досягнення дитиною одного року за умови, що батьківство щодо неї визнане іншою особою або за рішенням суду дані про чоловіка як батька дитини виключено з актового запису про народження дитини.
Дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. Звернення до суду за змістом можливе відразу при виявленні вагітності. Суб'єктом відповідної обов'язку надавати вагітній дружині зміст є тільки чоловік, який перебуває з нею у зареєстрованому шлюбі. Крім того, якщо дитина буде проживати з дружиною в подальшому, вона має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Якщо ж дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років.
Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду.
Право на утримання у матері існує паралельно з правом дитини на утримання і не залежить від нього. З батька (чоловіка) дитини аліменти можуть одночасно стягуватися по двом правовим підставами: на дружину як з чоловіка і на дитину - як з батька.
Тим не менш, право дружини на утримання припиняється, якщо за рішенням суду виключені дані про чоловіка як батька з актового запису про народження дитини.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, які мають істотне значення.
Тим не менш, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути менш, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі.
 
Моя дівчина вагітна і наполягає на одруженні. А я женитися на ній не хочу. Які мої обов'язки будуть по відношенню до дитини, якщо я таки не одружуся на його матері? Кирило Францев, Ізмаїл.
Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Примушування до шлюбу не допускається. Тому питання реєстрації шлюбу вирішується виключно на добровільній основі.
Тим не менш, відносно дитини, батьки мають рівні права та обов'язки, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Відмова від дитини є неправомірним.
Питання виховання дитини має вирішуватися батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні, і має право на особисте спілкування з нею. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини.
Якщо між батьками виникне суперечка щодо участі у вихованні дитини, то це питання може бути вирішене або органом опіки та піклування або ж судом.
Ви, як батько, зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти , готувати її до самостійного життя.
Ви повинні приймати участь в утриманні дитини в грошовій і (або) натуральній формі. Крім того, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Крім того, батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дітей, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину тільки за рішенням суду, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби.
Ухилення від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на батьків відповідальності, встановленої законом.
Це може сімейно-правова відповідальність: позбавлення батьківських прав, позбавлення права давати згоду на усиновлення дитини; відшкодування матеріальної та моральної шкоди; стягнення неустойки.
Цивільно-правова відповідальність за неналежне виховання проявляється у формі відшкодування шкоди батьками заподіяної їх малолітньою або неповнолітньою дитиною в разі відсутності у нього власного майна.
Передбачено і притягнення батьків до адміністративної або кримінальної відповідальності. Так, адміністративна відповідальність настає за невиконання батьками обов'язків щодо виховання дітей (ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення); кримінальна відповідальність настає за неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей (ст. 137 КК України), злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною (ст. 166 КК України).
 
Ми з дружиною розлучаємося. Ділимо майно. За час подружнього життя купили меблі, пральну машинку, холодильник, мікрохвильову піч і дружині шубу. Майже за все платив я. Але чеків у нас не збереглося. Як нам порівну поділити майно, якщо дружина нічого не хоче віддавати? Валентин Тришин, м. Жовті Води
Відповідно до Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба і т.п .) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, в тому числі заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, яке належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Особистої же приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування: одяг, взуття, косметичні препарати, лікувальні засоби, цінності і т.п. навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, які мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї .
За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Згідно з наданими Вами даними шуба належить дружині на праві особистої приватної власності. Інша вищевказане майно підлягає рівному розподілу між подружжям.
 
Ми з дружиною складаємося в цивільному шлюбі з 1984 року, спільних дітей немає. Між нами виникли фінансові суперечки щодо спільного майна. Як ділитися майно подружжя у цивільному шлюбі? Борис Божко, м. Одеса
Згідно із законодавством України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
На фактичне подружжя поширюються всі положення глави 8 чинного Сімейного кодексу України «Право спільної сумісної власності подружжя». Вони, як і зареєстровані подружжя, мають право за договором передбачити, що таке майно є об'єктом їх спільної часткової власності або особистої власності кожного з них.
Згідно з Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. № 20/5 чоловік і жінка, які не перебувають у шлюбі між собою, але проживають однією сім'єю, мають право на укладення між собою усіх договорів , які не заборонені законом, щодо майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Так, між особами, які проживають однією сім'єю можуть бути укладені договори, зокрема: про порядок користування майном, яке належить їм на праві спільної сумісної власності; про розділ майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності; про виділення в натурі частки із майна , яке є спільною сумісною власністю; про надання утримання; про припинення права на утримання за домовленістю; про розмір та сплату аліментів на дитину; про припинення права на аліменти на дитину у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно; про загальний проживанні і веденні спільного господарства і т.п.
Таким чином, майно, придбане вами за час спільного проживання, належить вам на праві спільної сумісної власності. У разі досягнення домовленостей ви можете укласти відповідний договір щодо зазначеного майна. В іншому випадку такий спір підлягає розгляду в судовому порядку з поділом майна в рівних частках (при відсутності додаткових факторів).
 
Після розлучення, суд присудив з мого колишнього чоловіка аліменти на мене і наших двох дітей. Скажіть, з усіх Чи доходів відбувається стягнення аліментів або є винятки? Марія Соколенко, м. Ніжин
Згідно з чинним законодавством України утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди, як за основним місцем роботи, так і за роботою за сумісництвом.
Утримання аліментів не провадиться з: вихідної допомоги при звільненні і сум неоподаткованого розміру матеріальної допомоги; компенсації працівникові за невикористану відпустку, крім випадків, коли особа при звільненні одержує компенсацію за відпустку, не використану протягом кількох років; допомоги на лікування; допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами; компенсаційних виплат при відрядженнях і переведенні на роботу в іншу місцевість; польового забезпечення, надбавок до заробітної плати й інших сум, які виплачуються замість добових і квартирних; компенсаційних сум, які виплачуються за амортизацію інструментів і зношеність одягу; матеріальної допомоги особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; вартості безкоштовного надання квартир та комунальних послуг; одноразової допомоги при народженні дитини; державної допомоги на поховання; допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; допомоги на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням; допомоги малозабезпеченим сім'ям з дітьми; соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям; соціальної допомоги інвалідам дитинства та дітям інвалідам; допомоги по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років; тимчасової державної допомоги, якщо місце проживання батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину; субсидій у готівковій формі для відшкодування витрат на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива; щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на територіях радіоактивного забруднення; вартості речового, продовольчого забезпечення або його грошової компенсації; дотацій на обіди, вартості путівок до санаторіїв і будинків відпочинку, що надаються за рахунок коштів підприємств та організацій.
З військовослужбовців, а також осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Держспецзв'язку та Державної кримінально-виконавчої служби утримання аліментів не провадиться з вихідної допомоги при звільненні з військової служби і з органів внутрішніх справ, Держспецзв'язку та Державної кримінально-виконавчої служби, а також інших видів грошового забезпечення, що не мають постійного характеру.
Утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), які належить особі, що сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків.
 
Так вийшло, що ми з дружиною розлучаємося, у нас є спільна дитина. Дружина подала на аліменти. Мене цікавить, як будуть відраховуватися аліменти, якщо я перебуваю на обліку в центрі зайнятості і є інвалідом третьої групи по трудовому каліцтву. Євген Вагабов, м.Київ.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 146 від 26.02.1993г. «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» утримання аліментів здійснюється з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, в тому числі з : допомоги по державному соціальному страхуванню, а також з допомоги по тимчасовій непрацездатності, що встановлені в колективних сільськогосподарських підприємствах; доплат до допомоги по державному соціальному страхуванню, що виплачуються за рахунок підприємств, установ, організацій; сум, виплачуваних для відшкодування збитків у зв'язку з втратою працездатності внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, за винятком сум для відшкодування збитків на догляд за ними, на додаткове харчування, санаторно-курортне лікування / включаючи оплату проїзду / і протезування потерпілих; допомоги по безробіттю; одержуваної пенсії, за винятком надбавок до пенсії, які виплачуються інвалідам першої групи на догляд за ними; інших видів заробітку.
Утримання аліментів не провадиться з: 1) вихідної допомоги при звільненні і сум неоподаткованого розміру матеріальної допомоги; 2) компенсації працівникові за невикористану відпустку, крім випадків, коли особа при звільненні одержує компенсацію за відпустку, не використану протягом кількох років; 3) допомоги на лікування; 4) допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами; 5) компенсаційних виплат при відрядженнях і переведення на роботу в іншу місцевість; 6) польового забезпечення, надбавок до заробітної плати й інших сум, які виплачуються замість добових і квартирних; 7) компенсаційних сум , які виплачуються за амортизацію інструментів і зношеність одягу; 8) матеріальної допомоги осіб, які втратили право на допомогу по безробіттю; 9) вартості безкоштовного надання квартир та комунальних послуг; 10) одноразової допомоги при народженні дитини; 11) державної допомоги на поховання; 12 ) допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; 13) допомоги на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням; 14) допомоги малозабезпеченим сім'ям з дітьми; 15) соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям; 16) соціальної допомоги інвалідам дитинства та дітям інвалідам; 17) допомоги по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років; 18) тимчасової державної допомоги, якщо місце проживання батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину; 19) субсидій готівкою для відшкодування витрат на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива; 20) щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на територіях радіоактивного забруднення; 21) вартості речового, продовольчого забезпечення або його грошової компенсації; 22) дотацій на обіди, вартості путівок до санаторіїв та будинків відпочинку, що надаються за рахунок коштів підприємств та організацій.
Утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків.
 
Мій колишній чоловік протягом тривалого часу не платить аліменти, які присуджені рішенням районного суду в розмірі 40 відсотків з усіх видів його заробітку щомісячно до повноліття дітей. Як мені змусити його заплатити аліменти? Тетяна Гурьова, м. Рівне
Згідно зі статтею 194 Сімейного кодексу України аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більше ніж за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання.
Якщо за виконавчим листом, пред'явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв'язку з розшуком платника аліментів або у зв'язку з його перебуванням за кордоном, вони мають бути сплачені за весь минулий час.
Заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до статті 187 цього Кодексу, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду.
Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу, - до досягнення нею двадцяти трьох років.
Положення частин першої - третьої цієї статті, а також статей 195-197 цього Кодексу застосовуються і до стягнення аліментів іншим особам, які визначені цим Кодексом.
Крім того, відповідно до частини першої статті 196 Сімейного кодексу України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
При щомісячній сплаті аліментів сума неустойки рахується за кожен окремий місяць. Таким чином, при щомісячній сплаті аліментів сума неустойки (пені) визначається в розмірі одного відсотка від суми аліментів за кожен день прострочення.
Таким чином, для стягнення заборгованості по аліментах і пені Вам необхідно звернутися до суду.
 
Від шлюбу з моїм колишнім чоловіком я маю сина, який часто хворіє і потребує лікування в тому числі і за кордоном. Однак, у мене постійно виникають проблеми з його батьком про надання дозволу на виїзд. Аліменти він платить добровільно, але мало, проте жодним чином не спілкується з дитиною і не допомагає. Чи можу я позбавити його батьківських прав? Світлана Степанова, м. Дніпропетровськ
Згідно з положеннями статей 155, 157 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Той з батьків, хто проживає з дитиною, у разі його ухилення від виконання договору зобов'язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому з батьків.
Пунктом 44 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хант проти України" (заява № 31111/04) від 06.12.2006р. передбачено, що позбавлення батьківських прав є виправдано інтересами дитини, і такі інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків.
Згідно зі статтею 164 СК України, однією з підстав позбавлення судом батьківських прав є ухилення батьків від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
У зв'язку з вищевикладеним, Ви маєте підстави для звернення до суду про позбавлення батьківських прав колишнього чоловіка. Однак, необхідно зауважити, що рішення буде прийматися при комплексному дослідженні всіх обставин справи та з урахуванням висновку органу опіки та піклування
 
Які права має перша дружина та неповнолітня дитина від першого шлюбу на майно, придбане колишнім чоловіком у другому шлюбі? Катерина Сокальська, м. Котовськ
У даному випадку перша дружина не має ніякого відношення до майна, яке придбане новими подружжям. Дане майно належить новим подружжю на праві спільної сумісної власності відповідно до положень глави восьмий Сімейного кодексу України.
Що стосується сина, то відповідно до статті 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Тобто, стосовно до даної ситуації, у разі смерті батька, в першій черзі спадкоємцями буде, в тому числі і дитина від першого шлюбу нарівні з дітьми батька від другого шлюбу, його дружини та батьками.

 
Після повернення з армії, я одружився на дівчині, яка вже чикала на дитину від іншого чоловіка. Я сподівався на щасливий шлюб. Крім цієї дитини, який на сьогодні вже 5 років, маємо спільну дитину, якій виповнилось півтора роки. Шлюб у нас не склався, зараз дружина подала на розлучення. Як я можу оскаржити батьківство по старшій дитині, адже я не є її батьком. Петро М., м. Київ
Згідно з положеннями Сімейного кодексу України дитина, яка зачата і (або) народився в шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини. Дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини.
Особа, яка записана як батько дитини, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.
У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана як батько, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.
Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття. Оспорювання батьківства неможливе у разі смерті дитини.
Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій.
На вимогу чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.
Жінка, яка народила дитину у шлюбі, має право також оспорити батьківство свого чоловіка, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька дитини з актового запису про народження дитини.
Вимога матері про виключення запису про її чоловіка як батька дитини з актового запису про народження дитини може бути задоволена лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство.
До вимоги матері про внесення змін до актового запису про народження дитини встановлюється позовна давність в один рік, яка починається від дня реєстрації народження дитини.
Таким чином, виходячи з аналізу Вашої ситуації, Ви не можете оспорити батьківство, так як знали на момент запису Вас батьком дитини, що не є батьком даної дитини. Дружина також не може оспорити батьківство дитини у зв'язку з закінченням строку позовної давності.
У даному випадку законодавство стоїть на варті інтересів дитини.
 
Ми одружені з 2006 року. У шлюбі народився син. Зараз між нами виникли деякі фінансові суперечки щодо спільного майна. Розлучатися не плануємо, але якось хочемо визначити взаємні фінансові права та зобов'язання. Як це краще зробити? Петро Черенков, м. Харків
У даному випадку можемо порекомендувати вам розглянути питання про оформленні шлюбного договору, який укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.
Шлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям. Якщо договір укладено подружжям, він набирає чинності у день його нотаріального посвідчення.
Даним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов'язки, можуть бути визначені майнові права та обов'язки подружжя як батьків.
Шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми. У ньому не можна зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені законодавством, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище.
За даним видом договору не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.
У договорі може бути визначене майно, яке дружина, чоловік передає для використання на спільні потреби сім'ї, а також правовий режим майна, подарованого подружжю у зв'язку з реєстрацією шлюбу. Сторони можуть домовитися про можливий порядок поділу майна, у тому числі і в разі розірвання шлюбу.
Сторони можуть передбачити використання належного їм обом або одному з них майна для забезпечення потреб їхніх дітей, а також інших осіб.
Сторони можуть домовитися про проживання у житловому приміщенні, яке належить одному з них чи є їхньою спільною власністю, їхніх родичів.
Загалом необхідно зазначити, що в шлюбний договір можна включити будь-які інші умови щодо правового режиму майна, якщо вони не суперечать моральним засадам суспільства.
Одностороння зміна умов договору або відмову від договору не допускається. Для зміни договору Супрун необхідно укласти угоду й нотаріально її засвідчити.
На вимогу одного з подружжя шлюбний договір за рішенням суду може бути змінений, якщо цього вимагають його інтереси, інтереси дітей, а також непрацездатних повнолітніх дочки, сина, що мають важливе значення.
Подружжя має право відмовитися від шлюбного договору. У такому разі, за вибором подружжя, права та обов'язки, встановлені шлюбним договором, припиняються з моменту його укладення або в день подання нотаріусу заяви про відмову від нього.
На вимогу одного з подружжя шлюбний договір може бути розірваний за рішенням суду з підстав, що мають важливе значення, зокрема в разі неможливості його виконання.
 
Ми з чоловіком разом купували машину. Кредит він виплачував зі своєї зарплатної картки. У цей час ми жили на мою зарплату. Після розлучення машину він забрав собі. Чи можу я вимагати від нього виплати половини вартості машини? Кароліна Шіменкова, Бахмач
Згідно з положеннями Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди; страхові суми, одержані нею, ним за обов'язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них.
Також, необхідно враховувати, що якщо у придбанні майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно розмірам внеску, є його особистою приватною власністю.
    Майно ж, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
    Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
    Об'єктом права спільної сумісної власності є також заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпорядження даним майном після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою.
У разі поділу майна, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.
Таким чином, враховуючи Вашу інформацію, можна сказати, що Ви є співвласником даного автомобіля. У випадку, якщо ви не зможете знайти взаємовигідне рішення, Вам доведеться звернутися до суду.
 
У моєї дружини є квартира, придбана до шлюбу. Я оформлений як приватний підприємець. Чи можу я здавати квартиру дружини в оренду як ПП (з метою мінімізації оподаткування) та як це правильно юридично зробити. Валентин Тертичний, м. Одеса
Згідно зі ст. 57 Сімейного кодексу України майно, набуте дружиною до шлюбу, є її особистою приватною власністю. Відповідно всі дії щодо зазначеного майна може здійснювати тільки Ваша дружина, причому без Вашої згоди.
Ви, як приватна особа-підприємець, можете укласти з дружиною договір оренди, яким передбачити можливість здачі нерухомості в суборенду і відповідно здати її вже по більшої вартості. За умови перебування на спрощеній системі оподаткування (на єдиному податку), Ви зможете оптимізувати сплату податків. Тим не менш, вже Вашій дружині від здачі в оренду житла необхідно буде сплатити 15 відсотків від отриманої нею суми.
 
Чи можна купити, не перебуваючи у шлюбі, квартиру на двох, так щоб це була приватна власність обох і щоб, в випадки, якщо пара розлучиться, можна було поділити цю квартиру навпіл? Валентина Чередниченко, Чернівці
Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. Якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
При купівлі квартири для захисту інтересів сторін рекомендуємо в договорі вказати обох осіб на стороні покупця.
 
Ми з чоловіком п'ять років тому розлучилися, але майно не поділили і продовжували жити в одній квартирі. Більше сил жити разом немає. Я хочу відсудити частину квартири, а колишній чоловік запевняє, що він квартиру купив за свої гроші, а значить, я на неї не маю права. Чи правий він? Катерина Кучеренко
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку ( доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.
До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.
У разі поділу майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засад рівності часток подружжя за наявності обставин, які мають велике значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто і це може бути доведено в судовому процесі.
 
Мій колишній чоловік не платив аліментів, кинувши нас з сином. А тепер він вийшов на пенсію, і подав на сина до суду позов, щоб син його містив, оскільки він інвалід і йому не вистачає на ліки. Чи правомірно це? Сабріна Джамбілева, АРКрим
Згідно з Конституцією України повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків (ч. 2 ст. 51). Дане положення закріплюється і Сімейним кодексом України, у ст. 202 якого визначено, що повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Крім того, дочка, син крім сплати аліментів зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.
Суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.
Разом з тим, дочка, син можуть бути звільнені судом від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків.
В окремих випадках, коли судом встановлений факт ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов'язків, суд може присудити з дочки, сина аліменти, але на строк не більше трьох років.
Так само, як встановлено Сімейним кодексом України, якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов'язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.
 
Під час весілля нам подарували досить цінні подарунки, як загальні так і особисті. Чи можемо ми визначити яке майно кому належить? Оксана Чиж, м. Ялта
Дане питання може бути вирішене шляхом складання шлюбного договору, який укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.
Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов'язки.
Необхідно врахувати, що за шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.
У шлюбному договорі можна визначити майно, яке передається для використання на спільні потреби сім'ї, а також правовий режим майна, подарованого подружжю у зв'язку з реєстрацією шлюбу.
Сторони можуть домовитися вважати таке майно спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них. Крім того, сторони можуть домовитися про можливий порядок поділу майна, у тому числі і в разі розірвання шлюбу.
Загалом, сторони можуть включити до шлюбного договору будь-які інші умови щодо правового режиму майна, якщо вони не суперечать моральним засадам суспільства.
Одностороння зміна умов шлюбного договору не допускається. На вимогу одного з подружжя шлюбний договір за рішенням суду може бути змінений, якщо цього вимагають його інтереси, інтереси дітей, а також непрацездатних повнолітніх дочки, сина, що мають істотне значення.
Договір може бути і змінено подружжям спільно. Угода про зміну шлюбного договору нотаріально посвідчується.
 
Я виростила двох дорослих працездатних синів. В даний час являюсь пенсіонером за віком, і отримую мінімальну пенсію, якої не вистачає на ліки, харчування. Сини періодично працюють, постійного доходу не мають, мені допомагати матеріально відмовляються. Чи можна зобов'язати допомагати мені матеріально? Алла Харцішін, Київська область
Згідно з положеннями статті 51 Конституції України повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Стаття 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» дає визначення поняття «непрацездатні громадяни». Так, до цієї категорії громадян віднесені особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до цього Закону. З урахуванням цього Ви ставитеся до категорії непрацездатних громадян.
Главою 17 Сімейного кодексу України передбачено, що повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Крім того, дочка, син крім сплати аліментів зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.
При цьому необхідно врахувати, що якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов'язок їх утримувати у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.
Також, повнолітні діти можуть бути звільнені судом від обов'язку утримувати Вас та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що Ви ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків.
Суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд може прийняти рішення про негайне його виконання у межах суми платежу за один місяць.
Таким чином, Вам необхідно звернутися до суду про стягнення аліментів на своє утримання.
 
Чи зобов'язані дорослі діти утримувати батьків? Марина Холоднечу, м.Дніпропетровськ
Повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Крім того, дочка, син крім сплати аліментів зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або безсиллям.
Суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.
При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.
Але, дочка, син можуть бути звільнені судом від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків.
Якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов'язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.
 
Моя дочка, після розлучення ніяк не дійдуть згоди про місце проживання їх двох дітей 5 і 7 років. Постійні суперечки відбиваються і на дітях. Як моєї дочки захистити інтереси своїх дітей? Надія Петренко, м. Львів
Згідно з положеннями статті 160, 161 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Якщо дитина досягла вже десяти років, то місце проживання визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
У тих випадках, коли батьки з тих чи інших причин проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Якщо ж мати і батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина (до 14 років), спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні такого спору беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
При цьому забороняється передача дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Орган, який вирішує спір має враховувати положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради Української РСР від 27 лютого 1991 р., ст. 7 СК, і при вирішенні будь-яких питань щодо дітей виходити з найкращого забезпечення їх інтересів. Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 р. кожен дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
У тих випадках, коли орган опіки та піклування або суд визнає, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь з них. Якщо ж дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передати його для опікування органові опіки та піклування.
 
Ми зібралися одружитися. Скажіть, будь ласка, як юридично правильно це все зробити? Надія Кортман, м. Бердичів
Державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства.
Заява про реєстрацію шлюбу подається особисто жінкою та чоловіком в будь-який орган державної реєстрації актів цивільного стану за їхнім вибором. Якщо наречена і (або) наречений не можуть через поважні причини особисто подати заяву про реєстрацію шлюбу до органу державної реєстрації актів цивільного стану, таку нотаріально завірена заява можуть подати їх представники.
Якщо реєстрація шлюбу у визначений день не відбулася, заява про реєстрацію шлюбу втрачає чинність після спливу трьох місяців від дня її подання.
Орган державної реєстрації актів цивільного стану зобов'язаний ознайомити наречену і нареченого з їх правами та обов'язками як майбутніх подружжя і батьків та попередити про відповідальність за приховання перешкод до реєстрації шлюбу.
Майбутнє подружжя зобов'язані повідомити один одного про стан свого здоров'я. Приховування відомостей про стан здоров'я одним із наречених, наслідком чого може стати (стало) порушення фізичного або психічного здоров'я іншого майбутнього чоловіка чи їхніх нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним.
Якщо хто-небудь відмовився від шлюбу, то така особа зобов'язана відшкодувати іншій стороні затрати, що були нею понесені у зв'язку з приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля. Такі затрати не підлягають відшкодуванню, якщо відмова від шлюбу була викликана протиправною, аморальною поведінкою нареченої, нареченого, прихованням нею (ним) обставин, що мають для того, хто відмовився від шлюбу, істотне значення (тяжка хвороба, наявність дитини, судимість і т.п .).
У разі відмови від шлюбу особи, яка одержала подарунок у зв'язку з майбутнім шлюбом, договір дарування за вимогою дарувальника може бути розірваний судом. У разі розірвання договору особа зобов'язана повернути річ, яка була їй подарована, а якщо вона не збереглася - відшкодувати її вартість.
Шлюб реєструється після спливу одного місяця від дня подання особами заяви про реєстрацію шлюбу. У разі вагітності нареченої, народження нею дитини, а також якщо є безпосередня загроза для життя нареченої або нареченого, шлюб реєструється у день подання відповідної заяви або у будь-який інший день за бажанням наречених протягом одного місяця.
Шлюб реєструється у приміщенні органу державної реєстрації актів цивільного стану. За заявою наречених реєстрація шлюбу може відбутися за місцем їхнього проживання, за місцем надання стаціонарної медичної допомоги або в іншому місці, якщо вони не можуть з поважних причин прибути до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Наречений і наречена мають право обрати прізвище одного з них як спільне прізвище подружжя або надалі іменуватися дошлюбними прізвищами або приєднати до свого прізвища прізвище нареченого, нареченої.
Треба взяти до уваги, що шлюб може бути визнаний недійсним у разі якщо він зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі, між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою, з особою, яка визнана недієздатним.
Шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя.
Також, шлюб може бути визнаний недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований: між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною; між двоюрідними братом та сестрою, між тіткою, дядьком та племінником, племінницею; з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків; з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано права на шлюб.
До того ж, при укладанні шлюбу або після цього ви можете оформити шлюбний контракт.
 
Які умови визнання шлюбу недійсним? Вікторія Степаненко, м.Бориспіль
Недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка є недієздатною або яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі. Також недійсним буде і шлюб між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою.
Якщо шлюб зареєстровано з особою, яка вже перебуває у шлюбі, то в разі припинення попереднього шлюбу до анулювання актового запису щодо повторного шлюбу повторний шлюб стає дійсним з моменту припинення попереднього шлюбу.
Актовий запис про шлюб анулюється незалежно від смерті осіб, з якими було зареєстровано шлюб, а також розірвання шлюбу.
В судовому порядку шлюб визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка. При цьому потрібно мати на увазі, що згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і ( або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства.
Також шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності, тобто якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя.
Суд також може визнати шлюб недійсним, якщо він був зареєстрований: між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною з порушенням встановлених вимог; між двоюрідними братом та сестрою, між тіткою, дядьком та племінником, племінницею; з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків; з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано права на шлюб.
При розгляді справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення.
Право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв'язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, визнаної недієздатною, або особи, дієздатність якої обмежена.
Розірвання шлюбу, смерть дружини або чоловіка не є перешкодою для визнання шлюбу недійсним.
Якщо шлюб розірвано за рішенням суду, позов про визнання його недійсним може бути пред'явлено лише після скасування рішення суду про розірвання шлюбу.
Недійсний шлюб не є підставою для виникнення у осіб, між якими він був зареєстрований, прав та обов'язків подружжя, а також прав та обов'язків, встановлених для подружжя іншими законами України. Якщо протягом недійсного шлюбу особи набули майно, воно вважається належним їм на праві спільної часткової власності. Особа, яка поселилася у житлове приміщення іншої особи у зв'язку з реєстрацією з нею недійсного шлюбу, не набула права на проживання у ньому і може бути виселена.
Але, якщо особа не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, вона має право: на поділ майна, набутого у недійсному шлюбі, як спільної сумісної власності подружжя; на проживання у житловому приміщенні, в яке вона поселилася у зв'язку з недійсним шлюбом , 3) на аліменти; 4) на прізвище, яке вона обрала при реєстрації шлюбу.
 
Я думаю усиновити дитину. Які умови і однакові чи є у усиновленої дитини та рідного права? Любов Громакова, м. Київ
Згідно Сімейного кодексу України усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду (консульської установи).
Усиновленою може бути дитина, тобто особа до 18 років. Лише у виняткових випадках суд може постановити рішення про усиновлення повнолітньої особи. У цьому разі суд бере до уваги сімейний стан усиновлювача, зокрема відсутність у нього своїх дітей, та інші обставини, що мають істотне значення.
Необхідно мати на увазі, що якщо на обліку для можливого усиновлення перебувають рідні брати та сестри, вони, як правило, не можуть бути роз'єднані при їх усиновленні.
Усиновлювачем дитини може бути дієздатна особа віком не молодша двадцяти одного року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини. Усиновлювач повинен бути старше дитини не менш як на п'ятнадцять років. Кількість дітей, яку може усиновити один усиновлювач, не обмежується.
Не можуть бути усиновлювачами особи, які: обмежені у дієздатності, визнані недієздатними; позбавлені батьківських прав; були усиновлювачами іншої дитини, але усиновлення було скасовано з їхньої вини; перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері; зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами ; не мають постійного місця проживання та постійного заробітку; страждають на хвороби, перелік яких затверджений Мінохорони України; є іноземцями, які не перебувають у шлюбі; були засуджені за певні види злочинів; потребують постійного стороннього догляду; є особами без громадянства; перебувають у шлюбі з особою , яке не може бути усиновлювачем.
Усиновлення дитини здійснюється за вільною безумовному згодою її батьків. Яку угоду про надання усиновлювачем плати за згоду на усиновлення дитини батькам, опікунам чи іншим особам, з якими вона проживає, є недійсними.
Якщо мати чи батько дитини є неповнолітніми, крім їхньої згоди на усиновлення потрібна згода їхніх батьків.
Також при усиновленні необхідна згода самої дитини, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити.
Крім того, на усиновлення дитини одним із подружжя потрібна письмова згода другого з подружжя, засвідчена нотаріально.
Особа, яка бажає усиновити дитину, подає до суду заяву про усиновлення.
Суд, виносячи рішення про усиновлення дитини, враховує, зокрема: стан здоров'я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини; мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину; мотиви того, чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один із подружжя подав заяву про усиновлення; відповідність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, а також те, як довго ця особа піклується про дитину; стан здоров'я дитини; ставлення дитини до особи, яка бажає його усиновити.
Усиновлення вважається здійсненим у день набрання чинності рішенням суду про усиновлення.
Усиновлювач має право приховувати факт усиновлення від дитини, яка ним усиновлена, і вимагати нерозголошення цієї інформації особами, яким стало відомо про неї як до, так і після досягнення дитиною повноліття.
З моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов'язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між ним та іншими родичами за походженням.
При усиновленні дитини однією особою ці права та обов'язки можуть бути збережені за бажанням матері, якщо усиновлювачем є чоловік, або за бажанням батька, якщо усиновлювачем є жінка.
З моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов'язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому - між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням. Усиновлення надає усиновителю права і накладає на нього обов'язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини.
Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов'язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.
Орган опіки та піклування здійснює нагляд за дотриманням прав дітей, які усиновлені і проживають в Україні.
 
Збираюся розлучитися. У нас повнолітні діти. У дружини не зовсім все добре зі здоров'ям і вона мене лякає, що у випадку розлучення я буду зобов'язаний її все-одно утримувати. Чи правда це? Дмитро Острочкін, м. Васильків.
Подружжя повинні матеріально підтримувати один одного. Якщо один з подружжя є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги, він має право на утримання другим чоловіком, якщо той може надавати матеріальну допомогу. При цьому непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II або III групи. Нужденним матеріальної допомоги вважається таким, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Само розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, виникло у неї за час шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо колишній чоловік (дружина) може надавати матеріальну допомогу. Особа має право на утримання і тоді, коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу. Якщо на момент розірвання шлюбу жінці, чоловікові до досягнення встановленого законом пенсійного віку залишилося не більш як п'ять років, вона, він матимуть право на утримання після досягнення цього пенсійного віку, за умови, що у шлюбі він спільно проживали не менш як десять років.
Якщо у зв'язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім'ї, хворобою або іншими обставинами, що мають істотне значення, один із подружжя не мав можливості одержати освіту, працювати, зайняти відповідну посаду, він має право на утримання у зв'язку з розірванням шлюбу і тоді, якщо він є працездатним, за умови, що він потребує матеріальної допомоги і що колишній чоловік (дружина) може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання у цьому випадку триває протягом трьох років від дня розірвання шлюбу. Утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою. Якщо ж справа вирішувалося через суд, то за рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.
Для вирішення питання про зміст подружжя має право укласти договір про надання утримання одному з них, у якому визначити умови, розмір та строки виплати аліментів. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. У разі невиконання одним із подружжя свого обов'язку за договором про надання утримання аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса, тобто необхідності звертатися до суду і проходити всі перипетії судового процесу не потрібно.
Право одного з подружжя на утримання, а також право на утримання, яке особа має після розірвання шлюбу, припиняється у разі поновлення його працездатності, а також реєстрації з ним повторного шлюбу.
Крім того, рішенням суду права на утримання може бути позбавлено одного з подружжя або обмежено його строком, якщо: подружжя перебували в шлюбних відносинах нетривалий час; непрацездатність того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, виникла в результаті вчинення ним умисного злочину; непрацездатність або тяжка хвороба дружина, потребує матеріальної допомоги, була прихована від другого подружжя при реєстрації шлюбу; одержувач аліментів свідомо поставив себе у становище такого, що потребує матеріальної допомоги.
 

Новости компании

Пеня за прострочення сплати аліментів 07.10.2014 Пеня за прострочення сплати аліментів

Нова форма декларації на нерухомість 06.09.2014 Нова форма декларації на нерухомість
Міністерство фінансів України наказом від 01.07.2014 р № 735 затвердив нові форми Податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та Додатки до неї.

ПОСЛУГИ СУДДЯМ 18.04.2014 ПОСЛУГИ СУДДЯМ
У зв’язку з набранням чинності Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» ТОВ «Юридична фірма «Право та справедливість» пропонує юридичні послуги пов’язані з підготовкою звернень до Тимчасової спеціальної комісії щодо перевірки суддів зазначеною комісією та правову допомогу суддям, щодо яких проводяться такі перевірки.

И.П. Домбровский, директор Юридической фирмы «Право и справедливость» принял участие в круглом столе «Реформа судебной системы: векторы изменений и пути развития» 18.03.2014 И.П. Домбровский, директор Юридической фирмы «Право и справедливость» принял участие в круглом столе «Реформа судебной системы: векторы изменений и пути развития»

© 2012. Юридические услуги от фирмы Право и Справедливость